Оголошення № 755/1253/25

21 жовтня 2025, 10:26

Справа № 755/1253/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2025 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Коперсак Ольги Миколаївни до Коперсак Вадима Леонідовича про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

Коперсак Ольга Миколаївна звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, який укладений із Коперсак Вадимом Леонідовичем, мотивуючи тим, що з 31 серпня 2002 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей – Коперсак Поліну Вадимівну, 02 лютого 2011 року народження, Коперсак Тетяну Вадимівну, 04 травня 2016 року народження, Коперсак Єлизавету Вадимівну, 14 червня 2022 року народження. Спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки кожен із них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують, тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, примирення між подружжям неможливо.

30 січня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до статті 268 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній (стаття 55 Сімейного кодексу України).

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно з положеннями частини третьої та четвертої статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до норм сімейного законодавства добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Як убачається з матеріалів справи, з 31 серпня 2002 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей – Коперсак Поліну Вадимівну, 02 лютого 2011 року народження, Коперсак Тетяну Вадимівну, 04 травня 2016 року народження, Коперсак Єлизавету Вадимівну, 14 червня 2022 року народження. Спільне життя між сторонами не склалось, шлюбні стосунки подружжя не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні не скористався, докази, що мали спростувати наведені позивачем підстави для розірвання шлюбу, суду не надав.

За змістом положень частини 3 статті 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Як з’ясовано судом, сімейне життя подружжя не склалось, у зв’язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, подружжя сімейно-шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст. 112 Сімейного кодексу України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач не має наміру, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позовна заява Коперсак Ольги Миколаївни до Коперсак Вадима Леонідовича про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути з Коперсак Вадима Леонідовича на користь Коперсак Ольги Миколаївни судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок, які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Згідно з положенням статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Коперсак Ольги Миколаївни до Коперсак Вадима Леонідовича про розірвання шлюбу, – задовольнити.

Шлюб між Коперсак Вадимом Леонідовичем, 29 листопада 1974 року народження, громадянином України, та Коперсак Ольгою Миколаївною, 03 серпня 1980 року народження, громадянкою України, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Димитровського міського управління юстиції Донецької області 31 серпня 2002 року (актовий запис № 214) – розірвати.

Стягнути з Коперсак Вадима Леонідовича на користь Коперсак Ольги Миколаївни судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуального кодексу України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

С у д д я: